Главная
страница 1страница 2 ... страница 5страница 6
скачать файл

Äîäàòîê 1

Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни




Форма № Н - 3.03

Затверджено наказом МОН України

від “___” ___________ 20 __ р. №___
Львівський національний університет імені Івана Франка ______________________________________________________

(повна назва вищого навчального закладу)

Кафедра_________ історії філософії_____
ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор (заступник директора)

з навчальної роботи
___________________________

______”_______________20___ ð.



РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


09.00.05_ Історія філософії 19-20 ст.________________________________

(шифр і назва навчальної дисципліни)

напряму підготовки__6.020301_ філософія________________________________________

(шифр і назва напряму підготовки)

для спеціальності (тей)__6.020301_філософія ____________________________________

(шифр і назва спеціальності (тей)

спеціалізації_____філософія, історія філософії____________________________________

(назва спеціалізації)

інституту, факультету, відділення _ філософського факультету__________________________

(назва інституту, факультету, відділення)
Кредитно-модульна система

організації навчального процесу

(КМСОНП)

__Львів_ – 2009___


_Історія філософії 19-20 ст.____________________. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів

(назва дисципліни)

за напрямом підготовки _6.020301_філософія__, спеціальністю _6.020301__.філософія - _______: ________, 2009__.- _60_ с.

Розробники: (вказати авторів, їхні наукові ступені, вчені звання та посади).



Дахній Андрій Йосипович, кандидат філософських наук, доцент кафедри історії філософії

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри (циклової, предметної комісії)_________

___історії_філософії___________________________________________________________________________
Протокол № 1 від. “7”_вересня____2009__ р.
Завідувач кафедрою (циклової, предметної комісії)________________________
_______________________ (Пашук А.І.)

(підпис) (прізвище та ініціали)

“_____”___________________ 20___ р
Схвалено методичною комісією за напрямом підготовки (спеціальністю)_______________________________________________________________

(øèôð, íàçâà)

Протокол № ___ від. “____”________________20___ р.
“_____”________________20__ р. Голова _______________( _____________________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

__________, 20__

__________, 20__



  1. Îïèñ íàâ÷àëüíî¿ äèñöèïë³íè

(Âèòÿã ç ðîáî÷î¿ ïðîãðàìè íàâ÷àëüíî¿ äèñöèïë³íè “²ñòîð³ÿ ô³ëîñîô³¿ 19-20 ñò.”)





Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів – 2,5

Галузь знань

0203 Гуманітарні науки



(шифр, назва)
Нормативна

(за вибором студента)


Модулів – 2

Напрям

6.020301 Філософія



(шифр, назва)

Рік підготовки:

Змістових модулів – 10

Спеціальність (професійне спрямування)


2009-2010-й




Курсова робота - 1

Семестр

Загальна кількість годин- 152

7-й + 8-й




Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 4

самостійної роботи студента – 3


Освітньо-кваліфікаційний рівень:

бакалавр

36 год. + 40год.




Практичні, семінарські

36 год. + 20год.




Лабораторні

год.

год.

Самостійна робота

40 год. + 40 год.




ІНДЗ:

Вид контролю: залік, іспит


Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання – 132 і 80



  1. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета курсу «Історія філософії 19-20ст.» – вивчення та аналіз студентами основних закономірностей становлення і розвитку найважливіших течій і концепцій західної філософії новітнього часу (тобто починаючи з 30-х-40-х років ХІХ століття до нашого часу), зокрема, осягнення специфіки посткласичного типу філософування.

Завдання курсу полягає в ознайомленні студентів із багатством і різносторонністю ідей і концепцій західної філософії новітнього часу, зокрема, у створенні передумов щодо вміння проводити студентами як диференціацію в західній філософії, яка визначається ментальною специфікою (т.зв. англо-саксонська та європейсько-континентальна парадигми), так і стосовно спроможності віднаходити паралелі і спорідненості, курс покликаний також допомогти формуванню у реципієнтів цілісного уявлення про її ключові поняття.
В результаті вивчення даного курсу студент повинен

знати:

  • хронологічні параметри новітньої філософії в рамках загальної історії філософії

  • специфіку некласичної філософської парадигми, на противагу до класичного типу філософії;

  • найбільш репрезентативні фігури західного мислення новітнього часу і їхні основні підходи до формулювання та вирішення філософських питань;

  • методологію вивчення новітньої західної філософії;

  • головні особливості філософських течій 19-20 ст. та відмінності між ними (виходячи з базоовї диференціації між англосаксонською та європейсько-континентальною філософськими парадигмами);


вміти:

  • давати визначення і грамотно оперувати ключовими термінами тих чи інших течій західної філософії новітнього часу;

  • застосовувати здобуті знання для аналізу та інтерпретації різноманітних філософських поглядів сучасності;

  • розуміти особливості взаємозв’язку між ідеями мислителів того самого філософського напрямку та водночас віднаходити паралелі до концепцій репрезентантів інших течій мислення;

  • володіти методологією та методами пізнання, які застосовує історико-філософська наука;

  • ідентифікувати та аналізувати поняття, властиві для певного напрямку чи філософа.



  1. Програма навчальної дисципліни


Змістовий модуль 1. Предмет історії філософії 19-20 ст. Становлення посткласичної філософської парадигми та філософія романтизму
Тема 1. Предмет, завдання і структура курсу.

Призначення і предмет курсу. Філософські концепції західної духовної культури, які визначили розвиток філософської думки новітнього часу. Необхідність опрацювання репрезентативних текстів. Структура курсу і її обгрунтування. Послідовність викладу: романтизм, "філософія життя", екзистенціалізм, релігійна філософія (неотомізм, популяризація католицької доктрини, діалектична теологія, російська релігійна філософія), феноменологія, позитивістська філософська традиція (позитивізм, емпіріокритицизм, неопозитивізм, аналітична філософія, постпозитивізм), прагматизм, філософська герменевтика, критична теорія Франкфуртської школи, структуралізм і постструктуралізм, постмодернізм. Культурно-історичні умови формування філософських ідей у ХІХ–ХХ ст. Становлення сучасної філософії [1, с. 22-50]. Внутрішня розірваність світовідчування людини Нового часу. Значущість людської активності. Тенденція індивідуалізму: актуалізація проблем людського існування.

Література:


  1. Бохенский Ю.М. Современная европейская философия. Пер. с нем. – М., 2000.

  2. Гарин И. Воскрешение духа. – Москва, 1992.

  3. Європейський словник філософій. Лексикон неперекладностей. Т.1. Під кер. Б.Кассен. Пер. з франц. – К., 2009.

  4. Зотов А.Ф. Современная западная философия – М., 2001.

  5. Коплстон Ф. История философии. ХХ век. Пер. с англ. – М., 2002.

  6. Мельвиль Ю.К. Пути буржуазной философии ХХ века. – Москва, 1983.

  7. Никоненко С.В. Современная западная философия – СПб., 2007.

  8. Рассел Б. Історія західної філософії. Пер. з англ. – Київ, 1995.

  9. Реале Д. Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Т.4. Пер. с итал. – Санкт–Петербург, 1997.

  10. Скирбекк Г. Гилье Н. История философии. Пер. с англ. – М., 2000.

  11. Скратон Р. Коротка історія новітньої філософії. Від Декарта до Вітгенштайна. Пер. з англ. – К., 1998.

  12. Современная западная философия. Словарь. – Москва, 1991, 2000.

  13. Читанка з історії філософії у 6 кн. Кн.6. Зарубіжна філософія ХХ століття – Київ, 1993.

  14. Philosophie der Gegenwart. In Einzeldarstellungen. - Stuttgart, 1991.

  15. Hügli A. Luebcke P. Philosophie im 20. Jahrhundert. – Hamburg, 1998.


Тема 2. Становлення і розвиток посткласичної філософії. Філософія романтизму

Виникнення і розвиток некласичної філософської парадигми. Подолання спекулятивної раціональності. Песимізм некласичної епохи (А. Шопенгауер, С. К’єркегор). Романтизм як джерело формування некласичної філософської парадигми. Поняття романтизму. Екскурс в етимологічну сферу. Розповсюдженість романтизму: географічний і "жанровий" аспекти. Єдність літературної і філософської романтики. Протилежність романтизму до Просвітництва. Єнський гурток німецьких романтиків [2, с.13-26]. Діяльність гайдельберзького гуртка. Корені народності в культурі. Характерні ознаки філософського романтизму. Вчення про творчу діяльність абсолютного суб’єкта. Ірраціональність в осягненні людини. "Нічна сторона" буття. Культ творця і геніальної особи. Критика міщанської цивілізації (Гофман, Новаліс, Брентано). Філософське обгрунтування романтизму: Фрідріх Шлегель і Шеллінг. Романтична рефлексія над поняттям іронії. Натурфілософія романтизму, ідеал нової культури. Розлад між ідеалом та дійсністю. Цілісність переживання дійсності через інтуїцію. Ідея синтезу мистецтва, науки, філософії і релігії. Синтетичність задуму. Перетворення життя мистецтвом. Вплив романтизму на формування некласичної філософської парадигми (екзистенційної філософії, філософії життя, філософської герменевтики, психоаналізу).

Література:


  1. Амельченко Н. Образ романтизму в творчості К’єркегора // Українська К’єркегоріана. – Львів, 1998. С. 131–136.

  2. Белобратов А.В. Ранний романтизм и иенский кружок романтиков // Белобратов А.В. Березина А.Г. Полубояринова Л.Н. История западноевропейской литературы ХІХ века - М., 2003.

  3. Ванслов В.В. Эстетика романтизма. – М, 1966.

  4. Долгов К. М. От Киркегора до Камю. – М., 1990.

  5. Європейський словник філософій. Лексикон неперекладностей. Т.1. Під кер. Б.Кассен. Пер. з франц. – К., 2009.

  6. Мислителі німецького романтизму. Пер. з нім. – Івано-Франківськ, 2003.

  7. Реале Д. Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Т.4. – Санкт-Петербург, 1997.

  8. Реизов Б.Г. Между классицизмом и романтизмом. – Ленинград, 1962.

  9. Современная западная философия. Словарь. – М., 1991.

  10. Чижевский Д. Романтика // Чижевский Д. Історія української літератури.– Тернопіль, 1994. С.355–364.

  11. Шерех Ю. Інший романтик, інший романтизм // Шерех Ю. Третя сторожа. – К, 1993.

  12. Шульц Г. Новалис, сам свидетельствующий о себе и о своей жизни. Пер. с нем. – Челябинск, 1998.

  13. Boas G. French philosophies of the romantic period. New York, 1964.

  14. Bach R. Tragik und Grosse der deutschen Romantik. Munchen, 1930.

  15. Haering Th. Novalis als Philosoph. Stuttgart, 1954.


Змістовий модуль 2. “Філософія життя”

Тема 3. Артур Шопенгауер як предтеча “філософії життя”

Життя і творчість. Праці Артура Шопенгауера. Джерела філософії. Світ як уявлення: теорія пізнання. Закон достатньої підстави. Чотири основні види закону достатньої підстави. Метафізика Артура Шопенгауера: світ як воля: проникнення за феноменальність світу; пізнання "речі в собі"; здійснення філософського ідеалу. Недосяжність "речей у собі" для "об’єктивного" пізнання; воля як основа метафізики Артура Шопенгауера; вихід за межі індивіда; універсалізація волі; воля і пізнання. Песимізм як основа світовідчуття Артура Шопенгауера. Світ об’єктивний як "долина страждань і плачу". Пошуки виходу з трагедійності існування. Хибність ідеї прогресу. Антиісторизм. Суспільно-політичний консерватизм. Етика А.Шопенгауера. Атеїстична релігійність.Проблема звільнення від волі до життя. Резигнація і аскетизм. Ідея співчуття. Долання межі між "Я" і "не-Я". Етичний парадокс. Трактування свободи волі як свавілля волі.

Література:


  1. Андреев И.А, Шопенгауэр как философ и моралист – М., 1991.

  2. Быховский Б.Э. Шопенгауэр. – Москва, 1975.

  3. Гардинер П. Шопенгауэр. Философ германского эллинизма. Пер. с англ. – М., 2003.

  4. Меринг Ф. Литературно-критические статьи. Пер. с нем. – Москва–Ленинград, 1964.

  5. Ніцше Ф. Шопенгауер як вихователь // Ніцше Ф. Повне зібрання творів: Критично-наукове видання у 15 томах. Т.1. Народження трагедії; Невчасні міркування. Пер. з нім., Львів, 2004. С.281-356.

  6. Рассел Б. Історія західної філософії. Пер. з англ. – Київ, 1995.

  7. Фишер К. Артур Шопенгауэр.– Москва, 1996.

  8. Хазанов Б. Черное солнце философии Шопенгауэра // Вопросы философии. 2002. №3.

  9. Чанышев А.Н. Человек и мир философии Артура Шопенгауэра. – Москва, 1990.

  10. Шопенгауер А. О четверояком корне закона достаточного основания. Мир как воля и представление. Т.2. – Москва, 1993. Критика кантовской философии.

  11. Шопенгауэр А. Мир как воля и представление. Т.2, – Москва, 1993.

  12. Шопенгауэр А. Избарнные произведения.– Москва, 1992.

  13. Malter R. Arthur Schopenhauer. Transzendentalphilosophie und Metaphysik des Willens, 1991.

  14. Von der Aktualitaеt Schopenhauers. Frankfurt am Main, 1972.



Тема 4. “Філософія життя” у ХІХ столітті. Мислення Фрідріха Ніцше
Головні ідеї напрямку. Недостатність раціональності для вироблення цілісного світогляду. Врахування повноти життя. Невіддільність духу від природи. Ірраціоналізм і антисциєнтизм. Міфологічність і релятивність. Неминучість критики та переоцінки цінностей.

Представники "філософії життя": Ф.Ніцше, В.Дільтай, Г.Зіммель, О. Шпенглер, А.Бергсон, Л.Клагес, Е. Юнгер. Ознаки життя: цілісність, динамічність, творчість, індивідуальність. Індивідуальний закон особи – доля (Зіммель). Філософія культури. Витворення об’єктвного змісту життя в історичних подіях (Дільтай), у культурі (Зіммель). Два рівні життя – вітальний і трансвітальний. Філософія історії Освальда Шпенглера. Історичний віталізм. Циклічна теорія світової історії. Концепція культури. Вісім культур світової історії. Три етапи становлення культур. Ознаки цивілізації. Ідеологізація "філософії життя". Критика сучасної цивілізації (Е. Юнгер, Л.Клагес). Міфологізм. Вплив "філософії життя" на формування ідеології неомарксизму. Ідеї "філософії життя" в критичній теорії (Франкфуртська школа).

Філософія Фрідріха Ніцше. Життєвий і творчий шлях Ф.Ніцше. Трагедійність настрою як єднаючий мотив творчості Ф. Ніцше. Діонісійне і аполонічне начала. Творчість як зміст життя у Фрідріха Ніцше: концепція цінності. Культура як смислотворчість; ціннісно-етичний релятивізм; вартісний нігілізм: самоцінність творчості; протест проти суцільної регламентованості буття. перманентність процесу переоцінки цінностей; пов’язаність справжнього змісту життя людини з творчістю, пройнятість креативним пафосом; соціальний дуалізм; протиставлення "панів" та "рабів", особи" та "натовпу"; сильні творчі індивіди; концепція становлення; індивідуальний розвиток особи; розвиток особи як справжня мета творчості. Мученик пізнання: максимальна інтенсифікація життя людини як передумова справжнього пізнання. прагнення відкриття останніх таємниць життя; філософія релігії; тлумачення церкви; смерть Бога; стрибок у новий смисл; позитивна релігійність; міф вічного повторення; ніцшівська цінність надлюдини.

Література:




  1. Аббаньяно Н. “Смерть Бога” и новая мораль // Аббаньяно Н. Мудрость философии. Пер. с итал. – СПб., 1998.

  2. Галеви Д. Жизнь Фридриха Ницше. Пер. с франц. – Москва, 1991.

  3. Гомес Т. Фридрих Ницше. Пер. с исп. – М., 2006.

  4. Гранье Ж. Ницше. Пер. с франц. – М., 2005.

  5. Игнатов А. Черт и сверхчеловек. Предчувствие тоталитаризма Достоевским и Ницше // Вопросы философии. 1993. № 4.

  6. Камю А. Ницше и нигилизм // Камю А. Бунтующий человек. Философия. Политика. Искусство. Пер. с франц. – М., 1990.

  7. Кантор В.К. Достоевский, Ницше и кризи христианства в Европе конца ХІХ – нач. ХХ в. // Вопросы философии. 2002. № 9.

  8. Кутлунин А.Г. Немецкая философия жизни. Критические очерки.– Иркутск, 1986.

  9. Макаренко Г. Музика і філософія: Шопенгауер, Вагнер, Ніцше – К., 2004.

  10. Манн Т. Философия Ницше в свете нашего опыта. Собр. соч., пер. с нем. – Т.10. М., 1961.

  11. Ницше Ф. Сочинения в 2-х т. Пер. с нем. – Москва, 1990.

  12. Ницше Ф. Антихристианин. Сумерки богов. Пер. с нем.– Москва, 1990.

  13. Ніцше Ф. Так сказав Заратустра. Жадоба влади / Пер. з нім.– Київ, 1994.

  14. Ніцше Ф. Повне зібрання творів: Критично-наукове видання у 15 томах. Т.1. Народження трагедії; Невчасні міркування. Пер. з нім., Львів, 2004.

  15. Ніцше Ф. По той бік добра і зла. Генеалогія моралі / Пер. з нім. – Львів, 2002.

  16. Одуев С.Ф. Тропами Заратустры. – Москва, 1997.

  17. Румянцева Т.Г. Фридрих Ницше – Минск, 2008.

  18. Шестов Л. Достоевский и Ницше (философия трагедии) – М., 2007.

  19. Ясперс К. Ницше и христианство. Пер. с нем. – М., 1994.

15. Jaspers K. Nietzsche.- Berlin, 1950.

16. Bollnow O.F. Die Lebensphilosophie. - Berlin-Goettingen. 1958.


Тема 5. “Філософія життя” в кінці ХІХ та ХХ століттях: Анрі Бергсон і Освальд Шпенглер

Філософська спадщина А. Бергсона; джерела і стиль філософування. Суперечність між "інтелектуальним" і "інтуїтивним" методами пізнання. Критика інтелектуалізму. Інтуїція як глибинна форма пізнання. Психологічна метафізика А. Бергсона. Динамізм "життя". Індетермінізм. Тлумачення часу. Вчення про тривалість (duree). Протиставлення тривалості та об’єктивного, фізикалістського часу. "Життєвий порив" (elan vital). Замкнена і відкрита душа. Замкнене і відкрите суспільство. Вплив філософії Анрі Бергсона.

Морфологія культури Освальда Шпенглера. Ніцшеанські впливи. Розгляд культури як унікального організму. Протиставлення органічності і механічності, культури і цивілізації. Фаустівський дух західної культури. Вплив Шпенглера на історіософію ХХ століття. А.Тойнбі. Раціовіталізм Ортеги-і-Гассета.
Література:


  1. Аверинцев С.С. Морфология культуры Освальда Шпенглера // Новые идеи в философии. – М., 1991.

  2. Бергсон А. Два источника морали и религии. Пер. с франц. – М., 1992.

  3. Бергсон А. Собрание сочинений. В 4 т. Пер. с франц. – М., 1992-95.

  4. Блауберг И.И. Анри Бергсон // Путь в философию. Антология – М., 2001. С.219-223.

  5. Блауберг И.И. Бергсон и философия длительности // Бергсон А. Собр. соч. Т.1 – М., 1992.

  6. Воронов А.И. Интуитивная философия Бергсона. – М., 1962.

  7. Жильсон Э. Случай Бергсона // Жильсон Э. Философ и теология. Пер. с франц. – М., 1995. С. 89-108.

  8. Ортега-і-Гассет Х. Вибрані твори. Пер. з ісп. – К., 1994.

  9. Ортега-и-Гассет Х. Человек в XV веке // Человек. 1992. №3.

  10. Чанышев А.Н. Философия Анри Бергсона. – М. 1960.

  11. Шпенглер О. Закат Европы. Пер. с нем. Т.1 – М., 1993.

  12. Шпенглер О. Закат Европы. Пер. с нем. Т.2 – М., 1997.

  13. Тойнбі А. Дослідження історії. Пер. з англ. – К., 1995.



Змістовий модуль 3. Екзистенційне філософування 19-20 ст.

Тема 6. Екзистенційна філософія. Основні характеристики напряму

Проблема ідентифікації екзистенційної філософії. Симптоматичність екзистенціалізму для духовної ситуації двадцятого століття. Генеза екзистенціалізму. Предтечі (Б. Паскаль, С. К’єркегор, М.де Унамуно, Ф.М. Достоєвський). Міжконфесійність феномену екзистенціалізму. Основні засади екзистенційної філософії: суб’єктивізм, постулювання унікальності індивіда, трагічність людського існування, значущість "межових ситуацій" для прозрівання людської екзистенції, феноменологічність, динамізм особи, суперечність між індивідом і суспільством. Релігійний і "атеїстичний" варіанти філософії існування. Релігійні екзистенціалісти (С. К’єркегор, Г. Марсель, К. Ясперс, Н. Бердяєв, Л. Шестов, М. Бубер), "атеїстичні" екзистенціалісти (А. Камю, Ж.-П.Сартр, С.де Бовуар).


Література:

  1. Больнов О.Ф. Философия экзистенциализма. Пер.с нем. – СПб., 1999.

  2. Гайденко П.П. Экзистенциализм и проблема культуры.– Москва, 1963.

  3. Дахній А.Й. Людина ХХ століття крізь призму філософії Сьорена К’єркегора // Українська К’єркегоріана. – Львів, 1998.

  4. Коссак Е.Экзистенциализм в философии и литературе. Пер. с польс. – М., 1980.

  5. Кузьмина Т.А. Экзистенциальный опыт и философия // Вопросы философии. 2007. № 12.

  6. Мэй Р. Открытие бытия . Очерки экзистенциальной психологии. Пер. с англ. – М., 2004.

  7. Ðàéäà Ê.Þ. Åêçèñòåíö³àëüíà ô³ëîñîô³ÿ. Òðàäèö³ÿ ³ ïåðñïåêòèâè – Ê., 2009.

  8. Реале Д. Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Пер. с итал. Т.4. – Санкт–Петербург, 1997.

  9. Современная западная философия. Словарь. – Москва, 1991, 2000.

  10. Соловьев Э.Ю. Экзистенциализм (историко-критический очерк) // Соловьев Э.Ю. Прошлое толкует нас – М., 1991.

  11. Типсина А.Н. Немецкий экзистенциализм и религия. – Ленинград, 1990.

  12. Финкелстайн С. Экзиcтенциализм и проблема отчуждения в американской литературе – М., 1967.


Тема 7. Передекзистенціалізм Сьорена К’єркеґора. Філософська спадщина Сьорена К’єркегора як єдність життя і творчості. Основні риси біографії і їхній зв’язок із філософією. Система псевдонімів як ключовий методологічний момент в осягенні філософії К’єркегора. Неможливість прямого "повідомлення" екзистенційних істин. Значення Сократової маєвтики. Еволюція особи на шляху до Бога: від естетизму до релігійності: естетична стадія існування – початковий етап розвитку індивіда; критика етиком естетичної стадії існування; судовий радник Вільгельм проти естетика "А" ("Або-або"); примарність насолод естетичного рівня екзистенції; морально-етичні установки судового радника Вільгельма; Агамемнон і Авраам як парадигматичні постаті етичної і релігійної стадії існування; релігійна стадія екзистенції; недосяжність і неприпустимість раціоналістичного осягнення релігії. Інтерпретація старозаповітної книги Йова. Ірраціоналістичні мотиви. Авраам і Йов: одиничний перед Богом. Віра силою абсурду, безсилля раціоналізму. Поняття відчаю. Боротьба проти «недільного» християнства. К’єркегор як предтеча екзмстенційної філософії ХХ століття.
Література:

  1. Гардинер П. Кьеркегор. Очень краткое введение. Пер. с англ. – Москва, 2008.

  2. Исаев С. А.Теология смерти. Очерки протестантского модернизма – М., 1991.

  3. Исаев С.А. Исаева Н. Серен Кьеркегор: Лестница в небо – виртуальный проект // Кьеркегор С. Заключительное ненаучное послесловие к “Философским крохам”. Пер. с датс. – Санкт-Петербург, 2005.

  4. Коли О. Кьеркегор. Пер. с франц. – М., 2009.

  5. Кьеркегор С. Страх и трепет. Пер. с датск. – Москва, 1993.

  6. К’єркеґор С. Повторення (уривок). Пер. з нім. // Transfiguratio Преображення. Альманах християнської думки – Львів, 2003.

  7. Кьеркегор С. Заключительное ненаучное послесловие к “Философским крохам”. Пер. с датс. – Санкт-Петербург, 2005.

  8. Левит К. От Гегеля к Ницше. Революционный перелом в мышлении ХІХ века. Маркс и Кьеркегор. Пер. с нем. – СПб., 2002.

  9. Лепп І.Християнська філософія екзистенції. Пер. з франц. – Київ, 2004.

  10. Маланчук Г. Сьорен К’єркеґор та його значення як мислителя // Сьорен К’єркеґор і його роль в інтелектуальному житті Європи. Доповіді міжнародного семінару. Переклади. Матеріали – Львів, 1998.

  11. Тревога и тревожность. Хрестоматия / Сост. и общая редакция В.М.Астапова – М., 2008.

  12. Туренко О.С. Страх: спроба філософського усвідомлення феномена. Монографія – К., 2006.

  13. Шестов Л. Киргегард и экзистенциальная философия (Глас вопиющего в пустыне) – М., 1992.


Тема 8. Мартіна Гайдеґґер: фундаментальна онтологія і філософія техніки

Шлях життя і шлях думки. Амбівалентне ставлення до М. Гайдеггера. Місце Гайдеггера у філософському процесі двадцятого століття. Вплив на Гадамера, Фуко, Дерріда та інших філософів. Джерела філософії. Інтерес до досократиків. Важливість феноменології Е. Гуссерля. Екзистенціальне тлумачення феноменології. "Гайдеггер І" і "Гайдеггер ІІ". Проблема духовної еволюції. Тяжіння до систематичності в перший період і схильність до міфологічності "пізнього" Гайдеггера. Фундаментальна онтологія: "Буття і час" у контексті гайдеггерівського філософування; подвійність лейтмотиву гайдеггерівського мислення: поняття про сенс буття і питання про істину (алетейя). Істина як відкритість, розтаємниченість; виведення з потаємності в непотаємність; фундаментальний аналіз ось-буття; ось-буття як буття-у-світі; Мартін Гайдеггер і проблема техніки. Феномен техніки на тлі проблем нігілізму у значенні всесвітньо-історичного процесу; пов’язування явища нігілізму з проблемою техніки. Поняття по-ставу (Ge-stell). Питання співвідношення людини і техніки у філософії Мартіна Гайдеггера.




  1. Àááàíüÿíî Í. Ñóùåñòâîâàíèå ÷åëîâåêà â ìèðå (Õàéäåããåð) // Àááàíüÿíî Í. Ìóäðîñòü ôèëîñîôèè è ïðîáëåìû íàøåé æèçíè. Ïåð. ñ èòàë. – ÑÏá., 1998.

  2. Àäîðíî Ò.Â. Îòíîøåíèå ê îíòîëîãèè // Àäîðíî Ò.Â. Íåãàòèâíàÿ äèàëåêòèêà / Ïåð. ñ íåì. – Ì., 2003.

  3. Àíö Â. Äèàëîã Õàéäåããåðà ñ òðàäèöèåé // Ôèëîñîôèÿ Ìàðòèíà Õàéäåããåðà è ñîâðåìåííîñòü – Ì., 1991.

  4. Áèáèõèí Â. Â. Ïðåäèñëîâèå ê ïóáëèêàöèè: Ì. Õàéäåããåð «Îñíîâíûå ïîíÿòèÿ ìåòàôèçèêè» // Âîïðîñû ôèëîñîôèè. 1989. ¹9.

  5. Áèìåëü Â. Ì.Õàéäåããåð, ñàì ñâèäåòåëüñòâóþùèé î ñåáå è î ñâîåé æèçíè. Óðàë LTD, 1998.

  6. Ãàäàìåð Õ.-Ã. Ïóòè Õàéäåããåðà: èññëåäîâàíèÿ ïîçäíåãî òâîð÷åñòâà. Ïåð. ñ íåì. – Ìèíñê, 2007.

  7. Ãàéäåíêî Ï.Ï. Ó÷åíèå Êàíòà è åãî ýêçèñòåíöèàëèñòñêàÿ èíòåðïðåòàöèÿ // Ôèëîñîôèÿ Êàíòà è ñîâðåìåííîñòü. Ïîä îáù. ðåä. Ò.È.Îéçåðìàíà – Ì., 1974.

  8. Ãàéäåíêî Ï.Ï. Ìàðòèí Õàéäåããåð: èçíà÷àëüíàÿ âðåìåííîñòü êàê áûòèéíîå îñíîâàíèå ýêçèñòåíöèè // Âîïðîñû ôèëîñîôèè, 2006, ¹ 3.

  9. Äàõí³é À. Ëþäñüêå ³ñíóâàííÿ â ãîðèçîíò³ ñìåðò³: ðåôëåêñ³ÿ åêçèñòåíö³éíîãî ìèñëåííÿ // ³ñíèê Ëüâ³âñüêîãî óí³âåðñèòåòó. Ô³ëîñîôñüê³ íàóêè. Âèï. 9 – Ëüâ³â, 2006.

  10. Äåêîìá Â. Ìåòàôèçèêà ýïîõè // Äåêîìá Â. Ñîâðåìåííàÿ ôðàíöóçñêàÿ ôèëîñîôèÿ: [Ñáîðíèê] / Ïåð. ñ ôðàíö. – Ì., 2000.

  11. Êîáåöü Ð.Â. ³äêðèò³ñòü ÿê ïðåäìåò ô³ëîñîôñüêîãî äîñë³äæåííÿ // ²äåÿ êóëüòóðè: âèêëèêè ñó÷àñíî¿ öèâ³ë³çàö³¿ / Áèñòðèöüêèé ª.Ê. Ïðîëåºâ Ñ.Â. Êîáåöü Ð.Â. – Ê., 2003.

  12. Ëåâèíàñ Ý. Îòêðûâàÿ ñóùåñòâîâàíèå ñ Ãóññåðëåì è Õàéäåããåðîì // Ëåâèíàñ Ý. Èçáðàííîå: Òðóäíàÿ ñâîáîäà. Ïåð. ñ ôðàíö. – Ì., 2004.

  13. Ìàðò³í Ãàéäå´´åð î÷èìà ñó÷àñíèê³â – Ê., 2002.

  14. Ìàòâåé÷åâ Î. “Íîâîå ìûøëåíèå” ïîçäíåãî Õàéäåããåðà // Õàéäåããåð Ì. ×òî çîâåòñÿ ìûøëåíèåì? Ïåð. ñ íåì. – Ì., 2006.

  15. Ìîòðîøèëîâà Í. Â. Äðàìà æèçíè, èäåé è ãðåõîïàäåíèÿ Ìàðòèíà Õàéäåããåðà // Ôèëîñîôèÿ Ìàðòèíà Õàéäåããåðà è ñîâðåìåííîñòü. -- Ì., 1991.

  16. Ðåíî À. Òðàêòîâêà ñîâðåìåííîñòè. Õàéäåããåð // Ðåíî À. Ýðà èíäèâèäà. Ê èñòîðèè ñóáúåêòèâíîñòè. Ïåð. ñ ôðàíö. – ÑÏá., 2002.

  17. Figal G. Heidegger zur Einführung. – Hamburg, 1996.

  18. Rentsch T. (Hg.) Martin Heidegger. Sein und Zeit (Klassiker Auslegen 25) – Berlin, 2001.

  19. Thomä D. (Hg.) Heidegger-Handbuch. Leben – Werk – Wirkung – Stuttgart-Weimar, 2003.

  20. Tietz U. Heidegger – Leipzig, 2005.

  21. Vetter H. (Hg.) Siebzig Jahre Sein und Zeit“. Wiener Tagungen zur Phänomenologie 1997 – Frankfurt am Main, 1999.



Тема 9. Екзистенційна філософія Карла Ясперса.

Філософія Карла Ясперса у контексті духовної ситуації двадцятого століття. Витоки ясперівського мисилення. Інтелектуальна чесність І. Канта і культурна широта Й.-В. Гете як важливі передумови інтелектуальної діяльності Карла Ясперса. Значення Макса Вебера. Онтологія: потрібне членування буття: предметне буття, екзистенція, трансценденція. Концепція "осьового часу". Період 800–200 рр. до н.е. Єдність духовної культури людства: зороастризм в Ірані, конфуціанство і даосизм у Китаї, буддизм і джайнізм в Індії, філософи в Греції, ізріїльські пророки в Палестині. Класифікація історії філософії. Критерії до якості філософських творів: дискурсивність, універсальність, послідовність, слідування заданим правилам. Ясперсова ідея університету. Схоластичний, вчительський і сократичний типи виховання і навчання. Сократичний тип як найпріоритетніший у рамках університету.




  1. Аверинцев С.С. Глубокие корни общности // Лики культуры. Альманах – М., 1995.

  2. Аверинцев С.С.Карл Ясперс // Философский энциклопедический словарь – М., 1989.

  3. Водолагин А.В. Философия и психопатология: творчество К.Ясперса // Вопросы философии. 2006. № 4.

  4. Гайденко П.П. Философия культуры Карла Ясперса // Вопросы литературы, 1972. № 9.

  5. Гайденко П.П. Учение Канта и его экзистенциалистская интерпретация // Философия Канта и современность. Под общ. ред. Т.И.Ойзермана – М., 1974.

  6. Гайденко П.П. Человек и история в экзистенциальной философии К.Ясперса // Ясперс К. Смысл и назначение истории. Пер. с нем. – Москва, 1991.

  7. Губман Б.Л. Смысл истории. Очерки современных западных концепций – М., 1991.

  8. Долгов К.М. Карл Ясперс. Философия экзистенции // Долгов К.М. От Киркегора до Камю – М., 1990.

  9. Єсипенко Д. Соціофілософський досвід К.Ясперса // Філософська думка. 2000. № 1.

  10. Култаєва М. Ідеально-типові конструкти філософського мислення // Філософська думка. 2005. № 2.

  11. Крічлі С. Вступ до континентальної філософії. Пер. з англ. – К., 2008.

  12. Мамардашвили М.К. К проблеме метода истории философии (критика исходных принципов историко-философской концепции К.Ясперса) // Мамардашвили М.К. Как я понимаю философию – М., 1992.

  13. Мень А. К проблематике «осевого времени» // Мень А. Трудный путь к диалогу – М., 2001.

  14. Перов Ю.В. Проект философской истории философии Карла Ясперса // Ясперс К. Всемирная история философии. Введение. Пер. с нем. – СПб., 2000.

  15. Руткевич А.М. Понимающая психология К.Ясперса // http: www.kiev.philosophy. ru/iphras/library/i_ph_1.html

  16. Сидоренко И.Н. Карл Ясперс – Минск, 2008.

  17. Типсина А.Н. Философия религии Карла Ясперса. Критический анализ – Ленинград, 1982.

  18. Типсина А.Н. Немецкий экзистенциализм и религия – Ленинград, 1990.

  19. Шичалин Ю.А. «Осевые века» европейской истории // Вопросы философии. 1995. №6.

  20. Ясперс К. Психологія світоглядів. Пер. з нім. – К., 2009.

  21. Ясперс К. Ідея університету // Ідея університету. Антологія – Львів, 2002.

  22. Ясперс К. Введение в философию. Пер. с нем. – Минск, 2000.

  23. Ясперс К. Всемирная история философии. Введение. Пер. с нем. – СПб., 2000.

  24. Ясперс К. Смысл и назначение истории. Пер. с нем. – Москва, 1991.

  25. Ясперс К. Ницше и христианство. Пер. с нем. – Москва, 1994.

  26. Schüssler W. Jaspers zur Einführung – Hamburg, 1995.


Тема 10. Атеїстичний екзистенціалізм Жан-Поля Сартра і Альбера Камю.

Специфічність атеїстичного варіанту екзистенціалізму. Сартрова суб’єктивістська метафізика як вияв бунтарства проти буржуазних норм. Рецепція онтологічних ідей Гуссерля і Гайдеґґера. Концепція свободи і ніщо у Ж.-П.Сартра. Ситуація закиненості. Свобода як важкий тягар. Свобода і відповідальність. Універсальний характер вибору, незмога від нього ухилитись. Приреченість до свободи, редукція свободи волі до індивідуального свавілля. Антитеза буття-в-собі та буття-для-себе. Невдача спроби бути Богом. Буття-для-іншого. Принципова конфліктність міжлюдських взаємин. Атеїзм Сартра.



Філософська есеїстика А. Камю. Міф про Сізіфа. Неподоланна трагічність людського існування. Питання про сенс людського буття як основне питання філософії. Розуміння абсурду. Співвідношення раціонального та ірраціонального. Колективістська мораль “Чуми”. Обов’язок боротися проти зла. Гуманістичні мотиви. Сприйняття релігії. Бунтівна людина. Солідарність у бунті. Розмежування бунту (revolte) та революції (revolution).
Література

  1. Àááàíüÿíî Í. ×åëîâåê – íåñîñòîÿâøèéñÿ òâîðåö ñîáñòâåííîé ñóäüáû (Ñàðòð) // Àááàíüÿíî Í. Ìóäðîñòü ôèëîñîôèè è ïðîáëåìû íàøåé æèçíè. Ïåð. ñ èòàë. – ÑÏá., 1998.

  2. Âåëèêîâñêèé Ñ. Ãðàíè íåñ÷àñòíîãî ñîçíàíèÿ – Ì., 1973.

  3. Äåêîìá Â. Íè÷òî â «Áûòèè è Íè÷òî» // Äåêîìá Â. Ñîâðåìåííàÿ ôðàíöóçñêàÿ ôèëîñîôèÿ. Ïåð. ñ ôðàíö. – Ì., 2000.

  4. Äîëãîâ Ê.Ì. Î âñòðå÷å ñ Æàí-Ïîëåì Ñàðòðîì è Ñèìîíîé äå Áîâóàð // Âîïðîñû ôèëîñîôèè. 2007. ¹2.

  5. Êàìþ À. ̳ô ïðî ѳç³ôà // Êàìþ À. Âèáðàí³ òâîðè: ó 3-õ ò. – Õàðê³â, 1997. - Ò.3.

  6. Êàìþ À. Áóíòóþùèé ÷åëîâåê. Ïåð. ñ ôðàíö.– Ìîñêâà, 1990.

  7. Êèññåëü Ì.À. Ôèëîñîôñêàÿ ýâîëþöèÿ Æ.-Ï.Ñàðòðà. – Ëåíèíãðàä, 1976.

  8. Êîññàê Å.Ýêçèñòåíöèàëèçì â ôèëîñîôèè è ëèòåðàòóðå. Ïåð. ñ ïîëüñ. – Ì., 1980.

  9. Êóöåïàë Ñ.Â. Ïàðàäîêñè íîâî¿ îíòîëî㳿: íà ìåæ³ Áóòòÿ ³ ͳùî (Æàí-Ïîëü Ñàðòð) // Êóöåïàë Ñ.Â. Ôðàíöóçüêà ô³ëîñîô³ÿ äðóãî¿ ïîëîâèíè ÕÕ ñòîë³òòÿ. Äèñêóðñ ³ç ïðåô³êñîì “ïîñò-” – Êè¿â, 2004.

  10. Ëþòèé Ò.Â, ͳã³ë³çì: àíàòîì³ÿ ͳùî – Ê., 2002.

  11. Ëÿõ Â. Åêçèñòåíö³éíà ñâîáîäà: âèá³ð ³ â³äïîâ³äàëüí³ñòü (ô³ëîñîôñüêà êîíöåïö³ÿ Æ.-Ï.Ñàðòðà) // Ô³ëîñîôñüêà ³ ñîö³îëîã³÷íà äóìêà. 1995. ¹ 5-6.

  12. ͳêîëàºíêî Î.Ô. Ïðîáëåìà â³ä÷óæåííÿ â îíòîëîã³÷í³é êîíöåïö³¿ Æ.-Ï.Ñàðòðà // Ô³ëîñîôñüê³ îáð³¿. Íàóêîâî-òåîðåòè÷íèé ÷àñîïèñ. 2003. ¹ 9.

  13. Ðàéäà Ê.Þ. Åêçèñòåíö³àëüíà ô³ëîñîô³ÿ. Òðàäèö³ÿ ³ ïåðñïåêòèâè – Ê., 2009.

  14. Ðóäèíåñêî Å.Æàí-Ïîëü Ñàðòð: ïñèõîàíàë³ç íà ò³íèñòèõ áåðåãàõ Äóíàþ // Ðóäèíåñêî Å. Ô³ëîñîôè â îá³éìàõ áóð³.- Ê., 2007.

  15. Ñàðòð Æ.-Ï. Íóäîòà. Ìóð.Ñëîâà. Ïåð. ç ôðàíö. – Êè¿â, 1993.

  16. Ñàðòð Æ.-Ï. Ýêçèñòåíöèàëèçì – ýòî ãóìàíèçì // Ñóìåðêè áîãîâ. – Ìîñêâà, 1989.


Змістовий модуль 4. Релігійні напрями західного мислення другої половини ХІХ-ХХ ст.
Тема 11. Філософія неотомізму

Загальні риси неотомізму. Неотомізм і духовна ситуація двадцятого століття. Опозиція до ірраціоналістичних тенденцій у філософії. Тяжіння до універсалізму і цілісності. Здатність інтегровувати різнорідні елементи інших традицій. Відкритість філософії до надприродного як передмова інтегрування у "filosofia perennis". Спрямованість на засвоєння елементів філософських напрямків ХХ століття (екзистенціалізму, неопозитивізму, герменевтики і т.д.) Від томізму до неотомізму. Першопочаткова інтенція Томи Аквінського. Головні особливості неотомістської філософії. Співвідношення теології, філософії і науки. Знання і мудрість. З’єднання старого ортодоксальної позиції в релігійних питаннях із підкресленою повагою до прав розсудку. Несуперечлива єдність даних віри і розуму. Ототожнення буття і Бога. Розрізнення Одкровення і "природного світла" розсудку. Вчення про аналогію буття. Перевага космологічних доказів буття Бога. Людина як єдність душі і тіла.

Філософія Жака Марітена. Концепція інтегрального гуманізму Жака Марітена. "Буття-без-Ніщо". Шостий доказ існування Бога. Через екзистенціальний досвід людського мислення до висновку про безсмертя нашої думки. Мудрість благодаті, мудрість богословська і мудрість метафізична. Критика філософії Нового часу. Уявлення про неї як про занепад і виродження філософської думки, як про свавілля у сферах думки і відчуття. Гуманізм антропоцентричний і гуманізм теоцентричний. Жак Марітен і неотомістська теологія мистецтва. Педагогіка Марітена.

Методичний реалізм” Етьєна Жільсона. Відродження впливу вчення Томи Аквінського. Гармонізація розуму і віри. Божественне буття як чистий акт існування, його першоініціативи щодо творення розмаїття природного і соціального світу. Розмежування "порядку сутності" і "порядку існування". Філософські заблудження як наслідок абсолютизації відносних уявлень про світ і людину. Звинувачення кантівського критицизму за підміну примату буття приматом пізнання. Критика сциєнтистського поклоніння науці. Значення релігійно-моральних цінностей.



Неотомізм після ІІ Ватиканського Собору. Другий Ватиканський собор і курс на "aggiornamento" (осучаснення). Механізм опосередкування в процесі пізнання. Асиміляція методологічного інструментарію й категоріального апарату кантіанства, феноменології і екзистенціальної герменевтики – характерна риса неотомізму другої половини ХХ століття (Корет, Ранер, де Фріз). Творча активність людини. Діалог церкви і суспільства.
Література:


  1. Àááàíüÿíî Í. Áûòèå Áîãà (Æèëüñîí) // Àááàíüÿíî Í. Ìóäðîñòü ôèëîñîôèè. Ïåð. ñ èòàë. – ÑÏá., 1998.

  2. Àááàíüÿíî Í. Àâòîíîìèÿ ðàçóìà è ïðàâà âåðû (Ìàðèòýí) // Àááàíüÿíî Í. Ìóäðîñòü ôèëîñîôèè. Ïåð. ñ èòàë. – ÑÏá., 1998.

  3. Àâåðèíöåâ Ñ.Ñ. Æàê Ìàðèòåí, íåîòîìèçì, êàòîëè÷åñêàÿ òåîëîãèÿ èñêóññòâà // Âîïðîñû ëèòåðàòóðû. 1968. ¹10.

  4. Àâåðèíöåâ Ñ.Ñ. Ìåæäó ñðåäíåâåêîâîé ôèëîñîôèåé è ñîâðåìåííîé ðåàëüíîñòüþ // Æèëüñîí Ý. Èçáðàííîå. Òîì 1. Òîìèçì. Ââåäåíèå â ôèëîñîôèþ ñâ. Ôîìû Àêâèñêîãî – Ì.; ÑÏá., 1999.

  5. Áîõåíüñêèé Þ. Äóõîâíàÿ ñèòóàöèÿ âðåìåíè // Âîïðîñû ôèëîñîôèè. 1993. ¹5.

  6. Áûõîâñêèé Á.Ý. Íåîòîìèçì – ñîâðåìåííàÿ ôèëîñîôèÿ êàòîëèöèçìà // Ñáîðíèê: Íàóêà è ðåëèãèÿ. – Ì., 1957.

  7. Ãàðàäæà Â.È. Íåîòîìèçì – ðàçóì –íàóêà. – Ìîñêâà, 1969.

  8. Ãóáìàí Á.Ë. Ìåòàìîðôîçû íåîòîìèñòñêîé èñòîðèîñîôèè // Ãóáìàí Á.Ë. Ñìûñë èñòîðèè. Î÷åðêè ñîâðåìåííûõ çàïàäíûõ êîíöåïöèé – Ì., 1991.

  9. Ãóáìàí Á.Ë. Æàê Ìàðèòåí // Ïóòü â ôèëîñîôèþ. Àíòîëîãèÿ – Ì., 2001.

  10. Äîëãîâ Ê.Ì. Äèàëåêòèêà è ñõîëàñòèêà – Ì., 1983.

  11. Äîëãîâ Ê.Ì. Æàê Ìàðèòåí, Ýòüåí Æèëüñîí. Àíòèíîìèè ýñòåòèêè íåîòîìèçìà. Äîëãîâ Ê.Ì. Îò Êèðêåãîðà äî Êàìþ. – Ìîñêâà, 1990.

  12. Æèëüñîí Ý. Ôèëîñîô è òåîëîãèÿ. Ïåð. ñ ôðàíö. – Ì., 1995.

  13. Æèëüñîí Ý. Èçáðàííîå. Òîì 1. Òîìèçì. Ââåäåíèå â ôèëîñîôèþ ñâ. Ôîìû Àêâèíñêîãî. Ïåð. ñ ôðàíö. – Ì.; ÑÏá., 1999.

  14. Æèëüñîí Ý. Èçáðàííîå: Õðèñòèàíñêàÿ ôèëîñîôèÿ. Ïåð. ñ ôðàíö. è àíãë. – Ì., 2004.

  15. Æèëüñîí Ý. Ðàçóì è îòêðîâåíèå â ñðåäíèå âåêà. Ïåð. ñ ôðàíö. // Áîãîñëîâèå â êóëüòóðå ñðåäíåâåêîâüÿ. – Êèåâ, 1992.

  16. Ëåâ÷óê Ë. Ò. Åñòåòèêà íåîòîì³çìó // Ëåâ÷óê Ë. Ò. çàõ³äíîºâðîïåéñüêà åñòåòèêà ÕÕ ñò. – Êè¿â, 1997.

  17. Ìàð³òåí Æ. Íàðèñè ç ô³ëîñîô³¿ ³ñòî𳿠// Transfiguratio Ïðåîáðàæåííÿ. Àëüìàíàõ õðèñòèÿíñüêî¿ äóìêè – Ëüâ³â, 2003.

  18. Ìàðèòåí Æ. Ôèëîñîô â ìèðå. Ïåð. ñ ôðàíö. – Ìîñêâà, 1994.

  19. Ìàðèòåí Æ. Çíàíèå è ìóäðîñòü. Ïåð. ñ ôðàíö. – Ì., 1999.

  20. Ìèëëåð Ð. Ëè÷íîñòü è îáùåñòâî. Ê êðèòèêå íåîòîìèñòñêîãî ïîíèìàíèÿ ëè÷íîñòè. – Ìîñêâà, 1965.

  21. Ìèíêÿâè÷þñ ß.Â. Ñîâðåìåííûé êàòîëèöèçì è åãî ôèëîñîôèÿ. – Âèëüíþñ, 1965.

  22. Ñàõàðîâà Ò.À. Îò ôèëîñîôèè ñóùåñòâîâàíèÿ ê ñòðóêòóðàëèçìó – Ìîñêâà, 1974.

  23. Hanke J.W. Maritain’s Ontology of the Work of Art – Den Haag, 1973.



Тема 12. Популяризація католицької доктрини та теярдизм

Католицька філософія у двадцятому столітті (неотомізм і "неакадемічні" напрямки). Врахування нових реалій соціокультурного і духовного життя. Криза релігійності і церква. Недосконалість світу і недосконалість церкви. Подолання церквою вад людської суб’єктивності. Поняття про церкву. Романо Гвардіні. Прагнення до соборності з іншими, "вростання" в просте і ціле. Релігійне життя як зв’язок живої душі з живим Богом. Вчення про Трійцю. Сходження Святого Духу від Бога-Отця і Бога-Сина. Церква як містичне тіло Христове. Філософська есеїстика Г.К.Честертона: апологія християнства. Навернення до католицизму. Унікальність і непорівнянність церкви. Іван Павло ІІ (Кароль Войтила) і Бенедикт ХVІ (Йозеф Рацінгер). Церква в часи перемін і викликів. Реагування на явища секуляризації.

Вчення П’єра Теяра де Шардена. Впливи А.Бергсона. Опозиційність щодо томістської традиції. Зосередженість на ідеї еволюційності (значення занять палеонтологією). Синтез наукових даних та релігійного досвіду. Людина як підсумок еволюції космічного цілого. Панпсихізм. Поняття «тангенціальної» та «радіальної» енергії. «Радіальна» енергія як природня форма божественної благодаті. «Закон складності свідомості». «Точка Омега» як регулятор і фінальна мета процесу еволюції. Ототожнення космогенезу і христогенезу. Стадії «переджиття», «життя», «думки» і «наджиття». Творення людиною ноосфери. Ознаменування «наджиттям» стану єднання душ людей після завершення історії в космічному Христі. Взаємне розчинення «граду земного» та «граду Божого». Прямування до стану «великої Монади». Ідея єднання науки та містики.
Література:


  1. Тейяр де Шарден П. Феномен християнства // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. Пер. с англ. и франц. – М., 1990. С.98-105.

  2. Тейяр де Шарден П. Божественная среда. Пер. с франц. – М., 1992.

  3. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. Сб. очерков и эссе. Пер. с франц. – М., 2002.

  4. Бернанос Ж Сохранять достоинство. Пер. с франц. – Москва, 1988.

  5. Гвардини Р. Конец нового времени // Феномен человека. Антология.– Москва, 1993. Також див.: Вопросы философии. 1990. №4.

  6. Гвардини Р. О церкви. Пер. с нем. – Москва, 1995.

  7. Іван Павло ІІ. Переступити поріг надії. – Київ-Львів, 1995.

  8. Енцикліка Fides et ratio Святішого Отця Івана Павла ІІ до єпископів Католицької церкви про співвідношення віри і розуму – Київ-Львів, 2000.

  9. Жицінський Ю. Бог постмодерністів. Великі питання філософії в сучасній критиці модерну. Пер. з польс. – Львів, 2004.

  10. Мень А. Пьер Тейяр де Шарден: христианин и ученый // Тейяр де Шарден П. Божественная среда. Пер. с франц. – М., 1992. С.V-XXIV.

  11. Петровський І.М. Моральнісна теологія Г.К.Честертона // Філософська і соціологічна думка, 1990. №1.

  12. Рацінгер Й. Цінності в часи перемін. Долання майбутніх викликів. Пер. з нім. – Львів, 2006.

  13. Церква і соціальна комунікація – Львів, 2004.

  14. Честертон Г.К. Вечный человек. Пер. с англ. – Москва, 1991.

  15. Kleiber H. Glaube und religioese Erfahrung bei Romano Guardini. Freiburg. 1985.

  16. Teilhard De Chardin P. The Phenomenon of Man. With an Introduction by Sir Julian Huxley – New York, 1959.



Тема 13. Діалектична теологія

Зародження діалектичної теології. "Відсвіжування" богословських принципів Сьорена К’єркегора. Тлумачення Карлом Бартом послання ап. Павла до римлян. "Römerbrief" як маніфест діалектичної теології. Критика ліберального протестантизму за психологізацію релігії. Поняття "кризи". Вертикальне вторгнення Бога в людську історію. "Historie" і "Geschichte". божественне і людське, віра і релігія, розпад новочасних гуманістичних установок. Абсолютна трансцедентність Бога. Еволюція поглядів К. Барта і еволюція поглядів чільних представників діалектичної теології (Е. Брунера, Р. Бультмана, П. Тілліха, Ф. Гогартена). Діалектична теологія і релігійний екзистенціалізм, їхнє співвідношення.


Література:

  1. Барт К. Послание к Римлянам. Пер. с нем. – М., 2005.

  2. Барт К. Христианин в обществе. Познаваемость Бога. Барменская декларация // Путь. – М., 1992. №2.

  3. Барт К. Очерк догматики. Пер. с нем. – СПб., 2000.

  4. Бультманн Р. Иисус // Путь. – М., 1992. №2.

  5. Брайєн Д. Вступ до філософії релігії.– К., 1996.

  6. Гараджа В.И. Протестантская концепция человека // Буржуазная философская антропология ХХ в.– М., 1986.

  7. Громадка Й.Л. Перелом в протестантской теологии. Пер. с чешск. – М., 1993.

  8. Лезов С. Христианство и политическая позиция: Карл Барт // Путь. – М., 1992. №1.

  9. Исаев С.А. Теология смерти. Очерки протестантского модернизма.– М., 1991.

  10. Beintker M. Die Dialektik in der dialektischen Theologie Karl Barths. 1987.

  11. von Balthasar H.U. Karl Barth. 1976.

  12. Stegemann W. Der Denkweg R. Bultmanns. Darstellug der Entwicklug und Grundlangen seiner Theologie. 1978.



Змістовий модуль 5. Російська релігійна філософія 19-20 ст.
Тема 14. Російське релігійне мислення ХІХ століття. В.С.Соловйов і Ф.М.Достоєвський
Загальні риси російського релігійного мислення. На шляху до самоусвідомлення. Характерні риси російської філософії. Відкриття цільної істини цільній людині. Прагнення до всеохоплюючого синтезу. Значущість етичної проблематики. Основні напрямки російської філософії ХІХ ст. Явище протистояння слов’янофільства і західництва як провідна тама російської мислительної традиції. Значущість філософії історії. Проблема російської ментальності. Філософія слов’янофілів. Олексій Хомяков. Критика німецького класичного ідеалізму. Небезпека матеріалізму. Принцип соборності. Поняття церкви. Особливий шлях Росії. Західницька орієнтація. Петро Чаадаєв. Філософія історії. Шлях Росії, його унікальність і небезпеки. Симпатії до католицизму. "Філософічні листи".
Філософія всеєдності В.С.Соловйова. Своєрідність постаті В. Соловйова. Започаткування оригінальної російської філософії. Запозичення від слов’янофільства ідеї "цільного" знання. Метафізика всеєдності В. Соловйова: вчення про Абсолют, поняття Боголюдства. Абсолютне як остання основа будь-якого буття. Розрізнення в понятті Абсолютних двох полюсів. Бажання Абсолютом свого іншого. Концепція Боголюдства. Виправдання добра: особливості концепції "Боголюдства": вчення про людство як "єдине ціле"; космологічні погляди Соловйова, еволюція поняття Софія: своєрідність, антропологія, андрогінізм; гносеологія Владіміра Соловйова. три основні ідеї пізнання: досвід, розум, "містична сфера"; етика В. Соловйова: виправдання добра. Глибока віра у торжество добра. Софіологічний детермінізм. Неминучість возз’єднання космосу з Абсолютом; естетичні погляди. Теургійна установка. Реальне поліпшення дійсності через естетично прекрасне. Краса як реальність, а не як видимість.
Філософські ідеї у романах Ф.М.Достоєвського. “Післясибірські” романи як антропологічні трактати. Динаміка людського існування. Антиномічні пристрасті людської природи: ідеал Мадонни та ідеал Содомський. Розкриття підпільної психології. Раціоналізація і її зворотній бік. Піднесення ідеї над людиною. Суперечка про Бога і безсмертя душі. Свобода волі індивіда і загальне людське щастя крізь призму поеми про великого Інквізитора. Криза християнства і криза людини. Достоєвський і Ніцше. Проблема самогубства. Образ Кірілова. Ідеал позитивної людини. Образи князя Мишкіна, отця Зосіми і Альоші крізь призму христології. Вплив ідей Достоєвського на формування російської релігійної філософії і французького екзистенціалізму.
Література:

  1. Акулинин В.Н. Философия всеединства. От В.С. Соловьева к П.А.Флоренскому. – Новосибирск, 1990.

  2. Бахтин М.М. Проблемы творчества Достоевского. 5-е изд., доп. – К., 1994.

  3. Бердяев Н.А. Миросозерцание Достоевского // Достоевский Ф.М. Post scriptum. Сборник / Федор Достоевский – М., 2007.

  4. Галактионов А.А. Никандров П.Ф. Русская философия ІХ-ХІХ вв.– Ленинград, 1989.

  5. Зеньковский В.В. История русской философии.– Ленинград, 1990.

  6. Иванов В. И. Религиозное дело Владимира Соловьева // Иванов В..И. Родное и вселенское – М., 1994.

  7. Кантор В.К. Достоевский, Ницше и кризис христианства в Европе конца ХІХ- нач.ХХ в. // Вопросы философии. 2002. №9.

  8. Кантор В.К. Западничество как проблема "русского пути"// Вопросы философии. 1993. №4.

  9. Карякин Ю.Ф. Достоевский и канун ХХІ века – М., 1989.

  10. Кудрявцев Ю.Г. Три круга Достоевского. – 2-е изд., доп. - М., 1991.

  11. Лосев А.Ф. Владимир Соловьев и его время. – Москва, 1990.

  12. Лосский Н.О. История русской философии. – Москва, 1990.

  13. Мочульский К. Гоголь. Соловьев. Достоевский / Сост. и послесл. В.М.Толмачева – М., 1995.

  14. О Достоевском. Творчество Достоевского в русской мысли 1881-1931 годов. Сборник статей. – М., 1990.

  15. Селезнев Ю.И. Достоевский – М., 1985.

  16. Сканлан Д. Достоевский как мыслитель – Пер. с англ. – М., 2006.

  17. Хомяков А.С. Церковь одна // Литературная учеба. 1991. №3.

  18. Чаадаев П.Я. Полное собрание сочинений и избранные письма. – Москва, 1991.

  19. Шафаревич И.Р. Две дороги – к одному обрыву // Новый мир. 1989. №7. Див. також: Позиция. Литературная полемика.– Москва, 1990.

  20. Шестов Л. Достоевский и Ницше (философия трагедии) – М., 2007.

  21. Барабанов В. Русская философия и кризис идентичности // Вопросы философии. 1991. №8.

  22. О Достоевском. творчество Достоевского в русской мысли 1881-1931 годов.– М., 1990.

  23. Померанц Г. Открытость бездне. Встречи с Достоевским – М., 1990.

  24. Соловьев В.С. Сочинения в 2-х томах.– Москва, 1990.

  25. Соловьев В.С. Философия искусства и литературная критика. – Москва, 1991.



скачать файл


следующая страница >>
Смотрите также:
Äîäàòîê 1 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни
1459.38kb.
Програма іспиту з навчальної дисципліни «Вибрані проблеми початкової школи» 2011 р
89.54kb.
Інформація про найважливіші заходи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, що відбудуться з 11 до 17 березня 2013 року Дата і час Назва Адреса проведення
102.2kb.
Це комплексна галузь права, яка на приватно-правових та публічно-правових засадах здійснює регулювання сусп-х відносин, пов'язаних із страх захистом майнових інтересів фіз і юр осіб у випадках заподіяння шкоди
1084.97kb.
Робоча програма навчальної дисципліни біологічна, фізична І колоїдна хімія
334.5kb.
Структура програми навчальної дисципліни «Теоретична фізика» Опис предмета навчальної дисципліни «Теоретична фізика»
62.8kb.
Сповна використати потенціал
18.17kb.
Програма навчальної дисципліни
240.56kb.
Інформатика, 10 клас академічний рівень
71.02kb.
Методичні рекомендації до навчальної програми "Харківщинознавство"
746.56kb.
Програма з дисципліни
141.84kb.
Програма для загальносвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою 2012 пояснювальна записка
912.97kb.