Главная
страница 1страница 2 ... страница 4страница 5
скачать файл
Щ 
Щ, яких тільки транскрипцій не вигадують цій букві-звуку і «ШТЧ» і «ШЧ», та наш вчений, киянин, В. Курінський правильно підмітив, що той звук створюється від – подвоєння «Ш», «Щ» = «Ш - Ш». хто вивчав семітські мови – той стикався і з «дагеш», і з «шаддою». Прикладом тому й рос. «суббота». Що вже на «четверіння» схоже, бо звук «б» дає шаддований «в». В кирилиці та буква – «Шта» і теж без числового значення.

ЩАСТЯ, у циг. бах щастя, а √ Б/Г пускати бульбашки. Це й спостерігаємо у немовлят. А коли ще, ми буваємо найщасливіші? Ну хіба що √ Ше те шо, СТЙа випивка, стікає, глупота, відхилення. Ну…

ЩЕДРІВКИ. Маємо √ ШДР послання, диктор. Таки щось маємо, рідного щедруванню, у змісті цих слів, Ш = Щ. Воно перекликається з іншим словом √ СДР лад (дцс), але те стосується Паски, - Весняне рівнодення.

ЩЕКАВИЦЯ. Є √ Ше те що, √ КВЦ збирати. Місце зібрання. Капище?

ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА? Мені здавалося, що таке запозичення для гімну держави – не що інше, як розумова лінь та байдужість. Хіба не доречним було б: «Споконвічна Україна…»? Але письменник Ярослав Трінчук розповів мені історію його створення та як жорстоко за нього покарала автора Московська влада.

Чув якось по ТБ, що певна кількість депутатів Верховної Ради й досі вітаються так з кривими, презирливими посмішками та чинять шалений спротив запровадженню держаних символів, і намаганню викинути на смітник історії назви й ідолів, котрі нав’язали нам усілякі зайди-спритники.

А на початку 2011 року народ почув уже виконання скороченого варіанту, без слів: «Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці…» Хто дав команду? Чом так злякалися тих слів? Див. Корей, синдром байстрюка, синій.

Не читайте інструкції Луб’янки де уперто радять вважати нас «окраиной», почитайте третього Папу Римського Климента. Він, наприкінці першого, на початку другого століть був у засланні в наших краях і відзначав, що народ цей називає себе «украйни», має й свою писемність.

А щоби не говорили: «Кожен може теревенити, а як до діла…» - то пропоную свій варіант. Щоправда з музикою тут не збігається. Але її теж можна іншу написати.
ГІМН УКРАЇНІ

Мудрий мій, споконвічний народе!

Море, гори, полісся й степи

Нам леліяли душу і вроду,

Дарували духм’яні хліби.
Стала матір’ю нам ця місцина

Батько наш величавий Дніпро.

Ми назвали себе – Україна,

Множились, наживали добро.


Але віра у щирість, братерство,

Роз’єднала нас, мов буревій.

Дорого ми за те поплатились

І поволі зникав народ мій.


Тільки Рюриків Тризуб на гербі

Знов засяяв неначе Жар - птах.

Золотаво - блакитні хоругви

Бережуть Україну в віках!

Гадаю, що ці кілька куплетів, показують сутність нашого народу та його місце в просторі-часі? Щоправда поет М. Цибенко пояснив мені деякі тонкощі віршування, котрих я не дотримався, та й зміст: «ширість, братерство», - не висвітлила, що йдеться про «Переяславську раду» та наслідки. Ну, не фахівець я у тій царині. Але писалося те, - кровію небайдужого серця.

ЩЕРБА Л. В., мовознавець, упорядник словників. Визнаю правоту його: «…словник не може бути індивідуальною справою, а повинен складатися колективними зусиллями». Хіба що додати, - розпочавши цю справу – крапку не поставиш… Бо й √ Ше те що, √ РБа збільшення, примноження.

ЩИРИЙ, і √ Ше той що, √ Р/а друг, ближній, думка, намір. Дружні наміри? Ше - Р/а + Й. Схоже і в рос. искренний, бо √ \іШ чоловік, √ Ке той що, √ Р/а друг, Ш = С, \іШ - Ке - Р/а + Н. Є й √ ШРа лінія. Прямолінійний? Чи √ Ше той що, √ \РЙ світлий? Та √ Ше/аР ворота. Відкритий?

ЩИТ, лат scutum. Можливо, що нашим предкам це вчувалося, як – щитум. Від √ ЦД бік. Носили ж його збоку. Ц = Ш = Щ, Д = Т.

ЩИТ ДАВИДА. Так іще називають  шестикінечну зірку, - √ МаҐеН Давид, а «Швидка допомога», - √ МаҐеН адом, Щит червоний, в ідиш те, - ротшільд.

ЩИТОВ Кіріл, очільник руху «Молодая гвардия» в Москві. Ця «гвардія» на своєму сайті називає прізвища «журналістів - зрадників» на світлинах котрих стоїть штемпель: «БУДЕТ НАКАЗАН!» Див. наши. Є √ ШШЙТ шістка, 2Ш = Щ, Й = І, фєня, - шестёрка. Чия?

ЩІЛЬНИК. Див. стільник, сот.

ЩО, і √ Ше що, те що. Поляки ж кажуть: «Же»

ЩОРС, а √ ШРЦ гад плазуючий, Ц = С, Ш = Щ.

ЩУРИ та пращури були у кожного роду, пишуть у ВК, а є √ ШуРа ряд, лінія, серія. Родовід? Щур, - одиниця родоводу? Пращур, - далекий представник роду? Ш = Щ. Від √ ПРа плідний, плодотворний, чи √ ПР\ дикий, первісний, √ ТуР ряд, Т = Ч = Щ, √ ПРа-ТуР пращур? Рядовий, - турай. Теж одиниця ряду. А ще маємо √ ЦуРа образ, лице, вид, окреслити, форма, Ц = Щ. Знов таки вказівка на подібність, схожість, - родинні прикмети, зв’язки.

Ь 



Ь, єр(- ь, - ик) в кирилиці (зменш. єрик), м’який знак. Знак пом’якшення після приголосної. Хоч у кримсько - татарській абетці, котрою ощасливили їх більшовики (вживання арабської каралось довгими термінами у концентраційних таборах), «Ь» = «И». Раніше він у ц-с. виконував роль короткого звуку голосної літери «і». Порівняйте з назвою рос. «Й», - «и» краткое. Запозичення слів з інших мов (чи вимов?) та бажання наблизити звучання до оригіналу і призвело до впровадження цього знаку. Так анг. Ліверпуль у нашому варіанті має «ь» у кінці слова, через те, що британці загинають кінчик язика уверх, коли вимовляють «L».

Серед євреїв Одеси можна було почути вимову назви готелю – «Льондонская».

Інший приклад – індійське місто Калькута, котре іще в китайських літописах згадується, як – Калікут. Мої мандри в «інтер - павутинні» привели до напису німецькою, де був «Ь», хоч мало бути «і», чи щось схоже на «Ю».

Здавна відоме, як прикметник чоловічого роду семітське слово Р’СЙ головний, вчені Санкт - Петербургу, бездумно захопившись кирилицею, де кінечне «й» писалося, як «ь» та «перехрестили» в жіночий рід. Хоч іще Петро І вказував на помилку, бо у жіночому роді має бути - Р’СЙЙа головна. Та «Пєрвая Бєда Росії…» й досі блукає у трьох літерах Ь = І = И = Й. Маємо приклад, Ь = Є, ц-с. – вьлсви. Вершиною ж наукової думки стало перетворення «ь» в «с», напр. руський = русский. На закиди, що воно не відповідне законам граматики, - відповідають: «- Исключение!» Мабуть забувають народну мудрість про тих, кому «Закони не писані…»

Запропонована московськими попами назва нової держави «Свєтлая Русь» має дослівне значення – «Свєтлая Главний». Навчають же у семінаріях мови Святого Письма, івриту

Ъ 


Ъ, єр в кирилиці, твердий знак, в українській мові не існує. Запровадили його, як коротку голосну літеру. Мабуть хотіли створити азбуку для Святого Письма, котра передає усі відтінки мовного процесу. Подейкують, що спочатку було більше 50 знаків у абетці, потім 43, а зараз 33.

Але сини Якова мають всього 22 літери і їм вистачає. Щоправда і бажаючих додати - відняти, – завжди вистачає. Так британський письменник Б. Шоу заповів свій статок на розробку нової азбуки.

Чому «додати» і «відняти»? Зараз вважає дехто, що треба залишити в мові Святого Письма, щось одне: «сін», чи «самех», «тет», чи «тав», «каф», чи «куф», «хаф», чи «хет» і алфавіт зменшиться.

До перевороту у 1917 р., писали контръадмиралъ. Ми замість «ъ» пишемо ( ’ ). Але, мені здається, що і те зайве. Можемо ж слово «під’їзд» написати «підйізд» - та ж кількість знаків.

Яку букву замінила рос. «Ы», - «Ь», чи «Ъ»? Може це «і» без крапки?

Ы 



Ы = Ї у циганській абетці.

Ь 


Ь, ять, або ядь. В нашій мові не використовувався цей знак, бо не було в тому потреби, як і в «Ъ». А от в царській Росії знання правил написання цієї літери - визначало соціальний статус. Тому консервативні кола боролися з реформою Петра І у мовному питанні. Та після перевороту 1917 року більшовики зменшили азбуку до 33 літер.

Ю 


Ю, буква йотована, подвійна. Її основа – «Й» (числове значення І0).

ЮГ, південь рос. Може від √ Й бог, √ \еШ сяйво, Ш = Ж = Г. Сонце, √ ЙГ Бог. Див. Єгова.

ЮД вранішній творить. Десь чув, а може й читав такий вираз. Мабуть воно з єврейського √ ГоДа подяка, або ж іще кажуть – благословення (√ БРакХа). Маємо піднести хвалу Богу (подяку) після сну, - за те що душу повернув нам. Див. Богосл(- а, - о)вський.

ЮДА. «…він молодий лев», Буття, 49 : 9. Був Лев гербом Швеції, а зараз – 3 корони. Є √ ЙГуДа, де √ Й бог, √ ГД годити, хвалити, дякувати. Див. жид, швед.

В івриті вимова мало чим відрізняється від нашого – ягода. То нащо нам французьке „жид”, чи, (дідько його знає, звідки взяте), іудей, та юдей. Звичайно і в нашій мові є слово жид, були й „жидівські ворота” в Києві, але та назва стосувалася не тих що сьогодні звуться євреями, а коліна Гада, ка - сара, чи пак хазара. Прочитавши ка - сар, начебто латиною, маємо - кацап, хіба ми когось образимо? А може пригадаємо: „Хто є хто?” Хоч мені й можуть закинути Чехівське „ренікса”, дцс. Звернення до арб. дає нам назву Аль - Жид, котре в івр. Арарат. Як же тоді перекладається той «жид»? Щастя, везіння, удача. Поталанило

В Біблії стрічаємо декілька Юд. Це й пращур царського роду, і зрадник Ісуса, і останній – його молодший брат, котрий у посланні, як і брат Яків, показує лише людську природу Ісуса Христа, щоправда пророчу. Див. Джу Да. Був такий китайський цар.

ЮДА - грузин. В грузинському літописі «Картліс цховреба» пищуть, що один з євреїв Гуарам, - пращур царського роду Багратів. Родовід їхній сягає біблійного Ішаї, нащадка Давида й царя Соломона, тобто Юдиного коліна, царського. Див. адигей, варяг, швед. Є √ ГРМ кістяк, тіло, стати початком, породжувати, спричиняти.

ЮДЕЙ, похідне від юда. Насправді ж на Сході те - ЙаГуДі.

ЮЗЬО, прізвище, √ Й/аЗ сміливець, нахаба. У галицькій газеті «Поступ», цей чоловік виступає зі статтями, в котрих вельми не любить представників Росії, а в нашому Дніпропетровську пан Юзяк, - весь поринув у докази величі істиноруськості, іспоконруськості, - всього у світі. Доводить це через єгипетські ієрогліфи у книзі «Цена слова».

Скільки ж їх таких розвелося… Оце ось один, у черевиках зі страусячої шкіри, перед поїздкою до Польщі, базікав про свою «уродзьонную шляхотность». Посполиті на те дипломатично відповіли, що – не схоже на те… А натякнули на його литвакське (ашкеназьке) походження…



ЮЗЯК, прізвище дніпропетровського автора книги «Цена слова» в котрій розтлумачено, як, за допомоги співвідношення основних даних єгипетських пірамід можна дізнатися багато чого, що приховувала від нас церква, створюючи науку - хвойду під назвою «історія».

Гадаю, що найкраще характеризує зміст прізвища √ Йо/еЗ насмілитись, нахабство. Сам переконався, як важко відмовитись від звичних нам стереотипів, прочитавши ту книгу. Хоч ця, моя книга, - теж, переважній більшості, незрозуміла.



ЮЛІЙ Цезар. Подейкують, що це фантом Ісуса Христа. У М. Юзяка він – Сонячний Цар, хоч √ Йа/Ль буде піднесений, підвищений. Див. Юля. За новими розрахунками пана Юзяка, Христос народився: 1. по загальновизнаній системі хронології – в 1152 р. н.е; 2. Істиною точкою Р.Х. на шкалі часу є 1142 рік; 3. У цю дату (по Юзяку) закладена й піраміда Менкаура.

Я не заперечую, що вчений Юзяк знає математику краще за мене, але що таке інтерполяція і я не забув; 1152 – 1142 = 10; 10 : 2 = 5; 1152 – 5 = 1147; 1142 + 5 = 1147. Що ж це за дата? Та заснування ж Москви! А з цього вже можна таких висновків - викрутасів напхати в підручник «истинной» історії…



ЮЛЯ, арб. \уЛя перша, первинна, започатковує, споконвічна, ведуча, головна, або ж √ /уЛя піднесена, здійнята. Еліта? Маємо приклад впливу імені на долю. Звичайно ж усе залежить від твого ставлення до життя, до мети, яку ти вибираєш. Можеш головувати й лежачи на канапі, але це буде лиш твоя родина, а ти першим ледащом станеш у ній. А можеш стати головою партії, уряду, держави і, - це у імені твоєму закладено. От моє ім’я можна тлумачити як просвіта. Я й намагаюся навчати.

Тоді Юля - бджолина матка, котра згуртовує навколо себе вулик, як це тлумачить РУН-віра? Доказом тому наполягання на збільшені народжуваності в Україні. Гадаю, що вже одна ця ініціатива впише її ім’я великими літерами в історію країни. Див. Людмила, Олег.



Адже й історія показує, що жінка - цариця не мислить категоріями вбивства. Напрям їхніх думок усеж спрямований на репродуктивність. Тіж походеньки російських цариць Єлизавети й Катерини, - поле битви вони залишали чоловікам, нагороджуючи потім своєю прихильністю, таким чином і спрямовували їх до сприяння народжуваності та здобування їжі (територій).

ЮНАК, а √ ЙНК смоктати, ссати, всотувати, паросток, нащадок. Ну, парубок, - на немовля не схожий та, все ж починає смоктати теж: цигарку, чарку, дівку. Також є √ Ца/іР юність, схоже на чагар дрібна рослинність (вуса борода), а циг. ракло юнак. Читали в Біблії про Рахіль. Так те ймення означає і ягнятко, й пухнасте, та ніжне, молоденьке.

ЮНОНА, покровителька шлюбу й породіль, √ ЙНК смоктати, ссати, всотувати, паросток, нащадок.

ЮПІТЕР, і √ ЙуВ скорочене - Бог, √ ПТР первісток (ну і звичайно ж головний), В = Б = П. Головний бог. В одному з коренів літера „тет”, ЙуВ - ПТР. Якщо в корені літера „тав”, - вирішувати, розгадувати, пояснювати, або ж √ ЙФТ гарний, √ \оР світло, Ф = П. Юпітер = Яфет (Бібл.)? ЙФТ - \оР.

ЮР(- ій), Георгій, Іржі, Дйордь, Єгор(- ій), Жорж, Ігор, Хорхе, тощо. Всі ці імена від √ Й\оР, де: √ Й бог, √ \оР світло, сяйво. Бог світла, просвітитель. А вас переконують, - це грц. землероб. Може тому що слова арії та орії (орачі) схожі? Див. Київ-Бог, Київ-Хрест.

ЮРИСПРУДЕНЦІЯ. Звичайно ж, - латина! Та є √ ЙРШ спадок (закони й звичаї теж), Ш = С, √ ПРД розділяти, √ НТа схиляння, Т = Ц, √ НСа випробування, С = Ц, √ НЦХ правити, управління. «Х» горловий звук і ми його не завжди сприймаємо. Отака купка слів, а зміст є…

ЮРИСТ, і √ ЙРШ, спадкувати, оволодівати, грабувати, захоплювати, заповідати, залишати спадок, обездолити, спадковість. Його фах.

ЮРОДИВИЙ, а √ ЙРД спускатись, спадати, ниций. Див. Іріда, Ірод, Родіон.

ЮРТ(- д), к-т. юрта, родина, батьківщина. Все в одному. Можливі варіанти, коли Й = Г = Ж, а √ ГРД спускатися (з коня), чи √ ГР житло, помешкання.

ЮФА, прізвище. Те що і Йофе, Жюпе, дцс.

ЮХИМ, Єфім, Йонафан, Фіма, Джонатан усе це від √ а\кХіН. Один мій знайомий поїхав до Ізраїлю, відвідати сина. Дивувався, що там не можуть вимовити «чисто єврейське» слово Фіма. Кажуть, - Піма. Воно так і є, бо в івриті літера «пей - фей» на початку слова читається лише як «П». Отже Фёдору, чи ц-с. Фіодору, там ніяково буде знайомитись. А замість Фіми треба було назватись, - Ахін. Це з івриту і правильно. Бо тут зіграла злий жарт «іжиця», котра (і = у = в) переконала, що «хі» - це «фі» та й М = Н.

ЮШКА. Є √ \еШ, вогонь. Можливе походження з цього кореня при Е = І = Й. Також маємо √ \іШШ підкріпити, опритомніти, привести до тями. Засіб надійний для тих, котрі знепритомніли від голоду.

ЮЩЕНКО Читати треба навпаки √ НСЙ, або √ НаСуЙ здатний зробити (у доброму розумінні) – саме так тлумачить словник… Велике зблизька не розгледиш. Ще одне слово, - √ НаСі, принц, а от якщо спереду поставити астральний двійник √ Ке той що, тоді матимемо - князь. Стосовно цього цікаве порівняння у З. Сітчина, де він стверджує, що акадський правитель Саргон присвоїв собі титул ЕН.СІ – справедливий правитель. Бачите – яких глибин сягає корінь прізвища Ющенко? І саме слово «саргон» може бути від двох коренів √ СаР повелитель, √ ГН захист, √ ХН милостивий, ц-с. благий, Х = Г.

Якщо розглянемо абревіатуру «Йу. В. \а.», - то матимемо схоже на √ ЙЎ\ - скорочена назва Бога. Там «В» дифтонг «Ў», а слово «Андрій» починається з літери «алеф» - ( \ ). Та я не можу второпати значення того змісту. Див. вожай, вождь, Ясон.

Коли ж звернутися до ствердження В. Курінського, що звук «Щ» - це подвійне «Ш», - то цікава комбінація в івриті: ЙЎШШН. «Ко» облишимо, бо - це астральний двійник… В числовому ж вигляді маємо: √ Й = 10; √ Ў = 6; √ Ш = 300; √ Н = 50. Сума тих чисел дає: 10 + 6 + (2 х 300) + 50= 666. Отакий він, «любий друг»… І, що цікаво, - усі президенти нової України, щоправда в різних алфавітах, але «родичаються» з тим числом. Див. Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович. Така ціна відродження? Див. ха - хол, Тимошенко.

Чи, все ж, астральний двійник, виводить його з того стану? Адже: √ К = 20, √ Ў = 6 і, сума збільшується до 692.

Я 
Я, буква йотована, подвійна. Її основа – «Й».

Я, займенник. Те ж саме сем. «Й» (и, і), тільки нам вчувається ще й голосівка «а». Коли в сем. у кінці слова «Й», - то це означає: «мій, моє, я (+ дія)». В івр. √ \аНі я, √ \аНоХі, я. у першому випадку: дещиця я, крихта, а у другому… Так себе називає Бог. У арб. \аНа\ я. Див. ім’я.

Я! Вночі до рабі Агарона із Карліна, постукав друг. На запитання: «- Хто там?», відповів: «- Я!» На що почув: «- Ти так нічому й не навчився. Один лиш Бог може говорити «Я», Двом «Я» на землі не поміститися», бо √ ЙаГ скорочена назва Бога, а східне «Г» ми, зазвичай, не чуємо. Ім’я √ ЙГЎа (Єгова), може мати й зміст, ЙГ - \В Бог - Засновник, Бог - Центр, Бог - Батько, Бог - Єдиний. Див. Київ.

ЯБЛУКО, а √ Ба/аЛ оволодівати. Додаючи «Й» матимемо √ ЙБ/аЛ він оволодіє, √ К, √ Ка тобою, ЙБ/Л - К. Мабуть тому нам і переклали гріхопадіння, як статевий акт. Але статевий акт благословив сам Господь: «Плодіться й розмножуйтесь». У майбутньому часі матимемо форму «Ти - Ба/аЛ» - ти (чол. рід); вона (ж.р.) оволоді(- й!, - єш, - є). Тому дитяче лопотіння: «я - блуко, ти - блуко» - зовсім не дурниця, а звичайний логічний ланцюжок мозку котрого ще «не промила» наука. Див. ти - блуко.

Але й для жіночого роду словник дає дієслово конструкції «ніф/аль», тобто «оволодіти чоловіком», хоч ми звикли вважати те за – віддатись, матиме вигляд √ НБа/аЛа».

Слово «гріх» співпадає в Святому Письмі з коренем слова «пшениця». Мабуть саме розуміння того, що можна зробити запас добра, не бути залежним від Божої ласки і стало збоченням на манівці. Потім знаходимо підтвердження цього в Єгипті, коли первістки помирали наївшись прілої пшениці бо надмірне вживання такого збіжжя викликало смертельне захворювання. Первістку ж надавались переваги у кількості їжі.

Оволодів же Євою не Адам, а Сатан, - послухала його. Вона повірила, що можна жити без Бога! Зрівнятися, стати таким як Він. Потім злаки весь час будуть стояти перепоною між новою вірою і людьми. Приклад тому ставлення ісламу до іновірців, вони їх називають кяфр селянин, хлібороб. Та й християнство називало їх слов’ян (√ ЦЛВ, арб. СЛБ хрест), це те ж саме, що й рос. крестьян. Кожна релігія знає, що смерті їй завдасть Каїн, землероб. От і намагається його знищити. У кожної, - свій Магадан та голодомор.

Можливий варіант слова «яблуко» від √ ПоЛь падати. Пор. з анг. applе. Не всі плоди могли дістати, частіше їли падалицю, а воно покривалося цвіллю, антибіотиком (антижиттям?). Тоді зрозуміле й походження слова «гріхопадіння». Хоч зараз і доведено, що Ньютонові яблуко не падало на голову, та всеж люди наполягають на такій версії відкриття Закону всесвітнього тяжіння. Якось воно переконливіше, коли – гепнуло по голові. Адже маємо вираз: «Спало на думку». А рос. бред маячня, теж √ БРД град, котрий спадає з неба, а √ РД спадати. Щось навіяло мені, коли побачив сполуку в арб. ХЙЙ змій. Адже іноді «Й» переходить в «Ў»… Іноді образ змії порівнюється з формою чоловічого статевого органу. Тому й виникає запитання стосовно змія, котрий спокусив Єву яблуком (?)… Не гризти його треба… Мабуть, щоби зрозуміти, треба добре поміркувати над словами: вагіна, пе - сде, злупа, Онан, мандрагора, редиска, ти - блуко, хай, шапка, шатро, Юда.



ЯВЬ, та Навь, стрічаєм інколи в ц-с., а √ ЙЙ бог, √ \аВ основа. Див. навь.

ЯВІР, √ ЙВ Бог, √ \оР світло. Те що і Юрій?

ЯВОРІВСЬКИЙ, чи то прізвище, чи псевдо, бо є й населений пункт з такою назвою. Див. явір. Хоч може бути й інше значення, бо √ Йа/ВР він перейде. Подолає?

ЯВТУШ(- енко), а √ ВТШ топтати, вибивати. Мабуть від цього й - бити ноги, бита дорога.

ЯГА. Є √ Йа/а вимітати(ся?), де /а = Гха. Тоді матимемо Йа - Гха.

ЯГАЙЛО, ймення схоже на ізраїльське Ігаль. Від √ ЙГ скорочена назва бога, √ \аЛь сила, бог, √ О в ньому.

Бачимо і в „Статуті великого князя литовського, 1529 года” пишеться: „гетьман - наш призначенець...” Мабуть про намісника, чи воєводу йдеться? Та й польський король Ягайло був гетьманом литовського володаря. У литовських князів мова Києва була держаною. Див. гетьман.



ЯГОДА, саме так звучить √ ЙаГуД (Біблійне, - Іуда), Іудей, Юда, фр. Жид. О = У. Тож нащо нам іншомовні вимови?

ЯГОДИН, (та, мабуть і Яготин) назва містечка. Гадаю, що слово має походження від √ ЙГЎДа дякувати Богові, годити Богові, хвалити бога. Дехто поміняв свої прізвища на Богосло(- а)вський. Воно, мабуть і Годунов цей корінь має. Щось на думку спадає й Мегідо… Див. Нахман.

ЯГОТИН. Є ще √ Й/Т огортати, ( / ) = Г, і √ ЙГД берег, край, збирати військо, Д = Т. Див. Ягодин.

ЯҐУД. Приклад того, чому говорять в рос. Иуда. Наше ж слово «ягода» співпадає по вимові з √ ЙГуДа. Якщо ж говорити √ ЙаҐуД, то це означає, - ранити, дрібнити. Коли це стосується звернення до Бога, (√ ГоДа дяка) – то спотворюється зміст. Таке стається при перекладі з однієї мови на іншу. Приклад тому ц-с. «не введи нас во искушение», котре √ НіСаЙоН» випробування, іспит. Таким чином переплутали святе і грішне.

ЯД, отрута. Є √ ЙДа/ знання. До чого воно тут? Та отрута ж у малих дозах – ліки. А на Сході воно одним словом і позначається. І наше «зілля» має подвійний зміст. Пригадалося сказане тубільцем Амазонії: «Де мешкає отруйна змія, - там росте й протиотрута». Знати треба! Бо й слово «знання» має аналог, - √ ЗН зброя. Сила.

ЯЗИК. Чом же росіяни (брати наші менші) остаточно перейшли до такого визначення мови? А таки багато близьких коренів є у мові Святого Письма, що схиляють до того. Маємо √ Й - скорочена назва Бога, √ З/К крик, волати про допомогу, √ Й/Ц радити, √ ЙЦа\ виходити (за межі чогось), бо й алеф ( \ ) у скорописі нагадує – «k», також √ ЙЗҐ знайомити, назвати, зобразити, викликати, висунути. Є ще √ ЙЦК лити, (переливати з пустого в порожнє?), √ /Са робота, місити (їжу в роті). Пригадується Ісусове, що не те страшне, яке входить в людину, а те, - котре виходить,- √ ЙЦ\а? Вуста, горло, язик, - у інших народів, та, лише українці кажуть: «МОВА», дцс.

ЯЗИК - ОТЄЧЄСТВО. Тобто, по тому, як ти говориш, можемо визначити й належність людини до якогось народу, держави. У нас тут, - суцільна дивина. Ті хто проголошує себе руськими, чомусь спілкуються «язиком єврея Пушкіна», отримавши паспорти з громадянством України

Руськоязичні каліки, котрі вважають себе українцями, чомусь белькочуть на якомусь жлобському діалекті. Щоби не відрізнятися від руських данників, тобто, - київських платників податку? Нащо? Лаври «Пєрвой Бєди Росії…» не дають спокою у своїй Батьківщині? Див. русь(- кий), Україна.
скачать файл


следующая страница >>
Смотрите также:
Яких тільки транскрипцій не вигадують цій букві-звуку І «штч» І «ШЧ», та наш вчений, киянин, В. Курінський правильно підмітив, що той звук створюється від подвоєння «Ш», «Щ» =
901.08kb.
Відповіді на завдання ІІ етапу Всеукраїнської олімпіади з екології 2011-2012 н р. 10 клас Тест А
146.3kb.
Ми раді вас вітати на усному журналі Чи знаєте ви, що
45.46kb.
Сценарій позакласного заходу для учнів 7- 11 класів підготувала вчитель хімії саєнко с. А. Миколаїв
138.48kb.
Конспект подгруппового занятия в старшей группе на тему «Звук «Р»»
54.45kb.
У вас буде дівчинка! повідомила молода лікар І уважно подивилася на мене. А раптом я не зрадію, а навпаки, сильно засмучуся від її слів. Але я зраділа
82.76kb.
«В гостях у звуков»
32.73kb.
Корнелій Уельс – видатний вчений стародавнього Риму”
47.83kb.
Модель 3359 Загальна характеристика
29.28kb.
Iнструкцiя користувача модель 3277 Загальна характеристика
30.83kb.
Пріоритет і порядок виконання
50.84kb.
Планіметрія тема: Трикутники
168.08kb.